Україна бере участь у програмі „Партнерство заради миру” з 8 лютого 1994 року, коли був підписаний Рамковий документ ПЗМ.

Програма “Партнерство заради миру” (ПЗМ) є важливою ініціативою, яку НАТО запропонувала на Брюссельському саміті Північноатлантичної ради у березні 1994 року. Запрошення приєднатися до “Партнерства заради миру” було надіслано усім державам-учасницям колишньої Ради північноатлантичного співробітництва та було прийнято 30 країнами, в т.ч. і Україною.

Метою Партнерства є зміцнення стабільності та безпеки в усій Європі. Програма ПЗМ зосереджена на співпраці в оборонній галузі, але виходить за рамки діалогу і спрямована на досягнення реального партнерства. Завдяки ПЗМ члени НАТО та країни-партнери мають змогу працювати разом у широкій програмі заходів, пов’язаних з питаннями спільної оборони та безпеки, починаючи з суто воєнного співробітництва і закінчуючи співробітництвом на таких напрямах, як врегулювання криз, планування на випадок надзвичайних ситуацій, управління повітряним транспортом та співробітництво в галузі озброєнь.

Таким чином, ПЗМ є важливою і постійною рисою європейської архітектури безпеки, яка допомагає розширити та інтенсифікувати політичне і військове співробітництво у Європі, посилити стабільність, зменшити загрозу миру та розбудувати міцні відносини у сфері безпеки на основі практичної співпраці.

Відповідно до “Рамкового документа ПЗМ”, який було прийнято главами держав та урядів водночас із “Документом про запрошення до ПЗМ”, НАТО зобов'язується проводити консультації з будь-яким з активних партнерів, якщо цей партнер вважає, що існує безпосередня загроза його територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці. “Рамковий документ ПЗМ” містить конкретні зобов'язання, які має взяти на себе кожен учасник з метою співпраці з НАТО для досягнення цілей програми в цілому. В ньому також зазначено, що активна участь у ПЗМ відіграватиме провідну роль в еволюційному процесі приєднання нових членів до НАТО. Будь-яка країна, що бажає приєднатися до Програми “Партнерство заради миру”, спочатку запрошується до підписання “Рамкового документа ПЗМ”.

Наступним кроком, після підписання Рамкового документа ПЗМ, для кожної країни-партнера є подання до НАТО “Презентаційного документа”. В ньому мають бути зазначені кроки, що будуть здійснені з метою досягнення політичних цілей партнерства; військові та інші ресурси, які партнер має намір використовувати в цілях партнерства; та конкретні галузі, в яких партнер бажає співпрацювати з НАТО.

На підставі заяв, зроблених у “Презентаційному документі” та додаткових пропозицій з боку НАТО і країни-партнера, спільно готується та затверджується національне резюме “Індивідуальної програми партнерства” (ІПП) на дворічний період. В резюме ІПП включені заяви про політичні цілі партнера в рамках ПЗМ, військові та інші ресурси, які країна-партнер надає в розпорядження, широкі цілі співпраці між партнером та Альянсом у різноманітних сферах співробітництва та конкретні заходи, що планується здійснити у кожній галузі співпраці.

Кожен партнер, виходячи з власних індивідуальних вимог та пріоритетів, окремо вибирає для себе заходи зі списку, який визначено у “Робочому плані євроатлантичного партнерства” (РП ЄАП). Таким чином, формування самої ІПП кожною країною-партнером здійснюється шляхом обрання тих заходів, в яких вона бажає взяти участь та, відповідно, лише після остаточного прийняття Альянсом РП ЄАП. Цей принцип самовизначення є важливим і дієвим інструментом ПЗМ.

У 1995 роцi Україна призначила своїх перших офiцерiв зв'язку до штаб-квартири НАТО у Брюсселi та Координацiйного центру партнерства (КЦП) у м.Монс (Бельгiя). Навесні того ж року мiж Україною i НАТО була укладена Угода з безпеки, на основi якої вiдкрито офiси зв'язку у штаб-квартирi НАТО та КЦП.

Згідно з рішенням, прийнятим Комісією НАТО - Україна на засіданні 29 травня 1998 року в Люксембурзі, було призначено офіцерів зв'язку НАТО в Києві для сприяння широкомасштабній участі України в Програмі ПЗМ та вдосконалення співпраці між НАТО і Україною.

Індивідуальні програми партнерства Україна-НАТО традиційно включають декілька сотень заходів, до виконання яких залучається більш ніж 20 міністерств і відомств з українського боку. Проте найбільш значною сферою взаємодії в рамках ПЗМ залишається військова.

Щорiчно українські вiйськовослужбовцi беруть участь у великій кiлькостi заходiв в рамках програми ПЗМ: засiдання Комiсiї Україна-НАТО та РЄАП, Вiйськового комiтету Україна-НАТО та РЄАП, засiдання РЄАП, семiнари i конференцiї, навчальнi курси, засiдання в рамках Спiльної робочої групи з питань воєнної реформи на експертному i високому рiвнях, спiльнi вiйськовi навчання.

Зокрема, в рамках ІПП протягом першого півріччя 2006 року представники Збройних Сил України взяли участь у 117 заходах, включаючи 29 курсів Школи НАТО (м.Обераммергау, ФРН), 8 курсів Навчального центру  програми ПЗМ ГШ ЗС Туреччини, 6 курсів Центру підготовки офіцерів для багатонаціональних штабів Національної академії оборони України (НАОУ), 10 заходів з планування багатонаціональних військових навчань та двох навчаннях (“Бріліант Марінер” в Данії та “Комбайнд Ендевор-2006” у Німеччині).

Крім згаданих запланованих заходів, проведено 15 додаткових заходів,  до яких було залучено понад 600 представників ЗС України (в тому числі - на курсах Центру підготовки офіцерів для багатонаціональних штабів НАОУ, в міжнародних військових навчаннях, в рамках міжнародного тижня НАТО в Україні, в заходах військової освіти та підготовки, конференціях, засіданнях робочих груп).